Минулого надзвичайно жаркого літа довелося рятуватися від екстремальної спеки у водах тихоплинного Сейму. Там, шукаючи прохолоди у водяній товщі обмілілої ріки поблизу чумаківських дач разом з буринським краєзнавцем А.Д.Заступом, нас зацікавив один предмет. При його попередньому огляді з’ясувалося, що це кістка якоїсь давньої чималої тварини. Обмивши її від глею та сфотографувавши у різних ракурсах, дійшли висновку, що це може бути фрагмент хребта чи основи черепа якогось великого ссавця, можливо навіть мамонта.
З метою фахової ідентифікації знахідки нами було прийняте рішення звернутися до кваліфікованих вчених-палеонтологів. Тому під час поїздки до Москви наприкінці березня ц.р. світлини знахідки були передані науковцям Палеонтологічного інституту Російської академії наук О. В. Лопатіну та Є. М. Мащенку, які люб’язно пообіцяли визначити належність кістки за наданими фотографіями. І ось, нарешті, по електронній пошті від старшого наукового співробітника Лабораторії ссавців Палеонтологічного інституту РАН кандидата біологічних наук Євгена Миколайовича Мащенка надійшла довгоочікувана відповідь у формі висновку:
„Визначення предмету палеонтології здійснювалося по світлинах та опису, зробленому О. М. Капітоненком (м. Суми) у м. Москві, в Палеонтологічному інституті ім. О. О. Борисяка Російської академії наук.
На світлині зображений фрагмент черепа ссавця з максимальною шириною біля 290 мм. Колір поверхні предмета коричневий з окремими плямами інших кольорів (жовтуватих та зеленуватих)
Опис фрагмента черепа: збереглася частина мозкової порожнини, правий роговий відросток на тім’яних кістках, частина лобних кісток з чашечками на їх внутрішній поверхні, відростки лобних кісток, що формують задню стінку орбіти ока. Повністю зруйновані кістки основи черепа та потиличні кістки. Відсутня більша частина лобних кісток та весь лицевий відділ черепа.
На підставі форми предмета, природних поверхонь, що збереглися, та кінців костей можна зробити висновок, що він являє собою фрагмент великої копитної травоїдної тварини. Фрагмент являє собою частку мозкової частини з роговими виростками, що типово для парнокопитних (ряду Artiodactyla) порожнисторогих (родини Bovidae) ссавців.
По формі сплощеного латерально рогового відростка у формі розростань основи рогових виростків на тім’яних та лобних кістках можна зробити висновок, що фрагмент черепа належить дорослому (але не старому) самцю вівцебика (біологічний вид Ovibos moschatus). Визначення основане на видоспецифічній формі основ виростків, яка характерна лише для даного виду ссавців. Визначення статевої приналежності та приблизна оцінка індивідуального віку зроблена по частковому зрощенню між собою внутрішніх поверхонь лівого та правого рогових виростків один до одного. Для самок цього виду такий тип зрощення не спостерігається, а у самців зрощення зазвичай більш сильне.
Вівцебик у теперішній час водиться лише у Гренландії та деяких районах Канади (повторно інтродукований на Таймир та два регіони Якутії). На території Російської рівнини вимер близько 12 тисяч років тому. На території України 50 -14 тисяч років тому був розповсюджений дуже широко – включно до Криму”.
З метою уточнення віку знахідки, її фрагмент нещодавно було передано до відділу ядерної фізики Інституту прикладної фізики НАН України, що знаходиться у Сумах. Керівник цього наукового підрозділу д-р Олександр Миколайович Бугай пообіцяв провести дослідження палеонтологічного предмету з застосуванням сучасних аналітичних приладів, що дасть змогу більш точно визначити її вік. Після отримання результатів аналізу з його висновками палеонтологічна знахідка буде передана краєзнавцями до Буринського районного краєзнавчого музею на постійне зберігання та експонування.
Олександр Капітоненко
краєзнавець, м. Суми
На світлині: фрагмент черепа давнього вівцебика, знайдений 11.07.2010 р. у р. Сейм на Буринщині
Комментариев нет:
Отправить комментарий