Залізнична ст. Путивль

Залізнична ст. Путивль
Світлина Якова Фесика

среда, 11 мая 2011 г.

Танковий бій під Буринню


(До 70-ліття  початку Великої Вітчизняної війни)

            Якось напередодні Дня Перемоги, шукаючи нові відомості про бойові дії на території сучасної Буринщини під час Другої світової війни, мою увагу у мережі світової павутини  привернуло „Пояснення про використання танків командира танкової групи майора В.А.Лагутіна командувачу 40-ї армії” від 19 вересня 1941 року. Воно, як зясувалося, було оприлюднене у 33-му випуску збірника бойових документів Великої Вітчизняної війни.

            З нього стало відомо, що згідно з бойовим розпорядженням командуючого 40-ю армією №0151 від 15 вересня 1941 року командир танкової групи майор В.А.Опарін  ввійшов у підпорядкування командира 293-ї стрілецької дивізії комбрига П.Ф.Лагутіна.
            А вже наступного дня - 16 вересня від нього  надійшов наказ йти в наступ  зі східної околиці с. Вікторинівка у напрямку на Буринь з подальшим завданням наступати до відмітки 136.3.
            О 16 годині танкова група майора Опаріна перейшла в атаку за вказаним курсом, зустрівши на своєму шляху 4 ворожі міномети, 3 протитанкові гармати та до батальйону піхоти. Зав’язався бій, у ході якого танковим підрозділом Червоної Армії  було знищено до роти німецької піхоти, три протитанкові гармати, та обстріляно з дистанції 5 ворожих танків у районі Бурині, після чого загін повернувся до с. Михайлівка. Того дня  підрозділ В. А. Опаріна втрат бойової техніки не зазнав.
            Повернувшись з атаки близько 19 години, майор Опарін відразу ж отримав наказ атакувати на правому флангу  группу німецьких автоматників та 2 протитанкові гармати. Для виконання цього завдання  командиром було послано 2 танки. Виконавши поставлене перед ними завдання, танки повернулися назад, при цьому у одного з них заклинило башту.
            Через кілька хвилин після того, як на завдання вийшли два танки, майор Опарін отримав наказ від комбрига Лагутіна вислати також два танки на Успенку, звідкіля буцімто прийшло 34 танки та колона мотопіхоти противника. З цими танками також був висланий начальник розвідки 293-ї дивізії.
            З приходом решти танків з бою Опарін знову отримав наказ повторити атаку. Загалом у перший день бою танки його підрозділу приймали участь у чотирьох атаках і використали по 10 мотогодин кожен. До району збору танки прибули о 2.00 17 вересня, а вже о 9.00 того ж дня Опаріну було наказано перейти в атаку за трьома напрямками та додатково двома танками вздовж шляху. На той момент Опарін вважав, що таке застосування танків цілком неприйнятним, про що він поставив до відома та категорично заперечив комбригу Лагутіну та командувачу 40-ю армією генерал-майору Чеснову. Однак вони підтвердили свій наказ і Опарін був змушений його виконувати, не дивлячись на пагубність такого розпорошення бронетехніки.
            Разом з танками після цього наказу в атаку вийшли  офіцер-розвідник та батальйонний комісар дивізії, які після перших же пострілів (за словами Опаріна) з боку противника залишили танки і прийшли з доповіддю до командира дивізії про буцімто невірні дії танків майора Опаріна. На думку ж останнього, штаб 293-ї стрілецької дивізії, не маючи достовірних даних щодо противника, буцімто невірно використовував  як танки, так і інші підпорядковані йому війська і не намагався здобути точні відомості щодо противника, внаслідок чого направив один танк „Т-34” проти 24 середніх та малих німецьких танків та на систему протитанкової оборони, розгорнуту німцями  у напрямку радгоспу „Буринський”. Цей танк був знищений прямим попаданням кількох снарядів у його моторну групу. За 1 кілометр лівіше знаходився другий танк, який також отримав важке пошкодження.
            У результаті танкових атак підрозділу Опаріна під Буринню  противнику була нанесена така шкода: знищено 9 мінометів, 4 протитанкових гармат, 4 танки, 2 бронемашини та до роти піхоти.
            З боку Червоної Армії втрати становили два танки „КВ” та два – „Т-34”,  загинуло 3 червоноармійці, а двох поранено. Бронетехнікою використано 3 боєкомплекти та 2 заправки  паливно-мастильних матеріалів.
            У висновку своєї пояснювальної записки на ім’я  командувача 40-ю армією генерал-майора Чеснова командир танкової групи майор Опарін зазначив, „що поставлене мені завдання [...] виконане танками повністю. Невірне використання танків поодинці, поза зв’язком з піхотою, не призвело до належного результату у боях 16-18 вересня 1941 р.”
            Згодом німці, з метою створення зовнішнього фронту оточення, 20 вересня атакували центр шикування військ 40-ї армії , наносячи удари  силами 17-ї танкової дивізії та мотополку „Велика Німеччина” у напрямку від Путивля на Буринь.
            Після цього, як пише О.В.Ісаєв у своїй книзі „Котлы 1941-го. История Великой Отечественной войны, которую мы не зналы” , („Яуза”, Москва, 2005), „фронт на стику 3-го повітрянодесантного корпуса та 293 стрілецької дивізії німцями був прорваний і війська армії почали відходити на рубіж Веселе-Ворожба-Білопілля-Терни, закріпившись до 26 вересня на цьому рубежі”.
        Як бачимо, навіть ці скупі, по - військовому лаконічні  і водночас точні відомості дають нам певну уяву про танковий бій під нашим райцентром, який  відбувся майже 70 років тому.
        Насамкінець треба додати, що військова доля офіцера-танкіста Віктора Андрійовича Опаріна, який мав свою власну думку і не запобігав перед начальством, склалася вдало. Він закінчив війну полковником на посаді командувача БТ і МВ 3-ї армії, приймав участь у Берлінській операції. За ратні подвиги мав військові нагороди. Після війни продовжив військову службу і 11 липня 1945 року йому було присвоєно звання генерал-майора танкових військ. Більш докладніші відомості про біографію В.А.Опаріна - одного з захисників Буринщини буремного 1941 року - поки що віднайти не вдалося.


Олександр Капітоненко
краєзнавець, м. Суми


На світлині (з ресурсу Інтернету): радянський танк „Клим Ворошилов”, який використовувався Червоною Армією у війні проти гітлерівської Німеччини