Залізнична ст. Путивль

Залізнична ст. Путивль
Світлина Якова Фесика

суббота, 2 апреля 2011 г.

Бій за визволення Бурині



                Нещодавно у ході пошукової роботи з вивчення історії Буринського краю в Інтернеті вдалося натрапити на збірку спогадів ветеранів Другої світової війни „Велика війна, велика перемога, 1941-1945 рр.” (книга УІ, Орєхово-Зуєво 2003). У ній автор М.Матвєєв з м. Львів помістив цікаві спогади під назвою „Вони стояли на смерть” про бої за Буринь та її  звільнення наприкінці серпня - на початку вересня 1943 року, які далі подаються у перекладі українською мовою:
                „Батальйон капітана Мостового Петра Тимофійовича у серпні 1943 року перейшов у наступ і звільнив місто Глухів, а потім повернув на південь та захопив переправу на р. Сейм у районі Путивля. Незабаром здійснив сміливий рейд на селище Буринь, перерізавши залізничну магістраль Ворожба-Конотоп. У цих боях гвардійці знищили 12 фашистських танків та самохідок, захопили у полон 545 ворожих солдатів та офіцерів. Проте, ця перемога над ворогом далась нелегко. У бою за Буринь комбат Мостовий дістав поранення. Ворожа куля вцілила в нього, коли він коригував вогонь своєї артилерії. Командира доставили до польового шпиталю, однак непередбачені обставини примусили його відмовитися від лікування.
                На захопленому радянськими військами плацдармі за р. Сейм супротивник, перегрупувавши свої сили, танковими лавинами почав вбивати клин в оборону наших військ, безперервно атакуючи.. Фашисти все ближче та ближче наближалися до переправи, де накопичилась велика кількість автотехніки з боєприпасами, продовольством, пальним. Ворог реально погрожував відрізати від джерел постачання наші частини на протилежному  березі Сейму, захопивши на тому плацдармі кілька населених пунктів. Склалося виключно напружене становище. Та тут комбат Мостовий неочікувано зустрівся з заступником командувача армією. Генерал добре знав капітана Мостового, його організаторські здібності, хоробрість та наполегливість, тому дав пораненому комбату складне бойове завдання – за будь-яку ціну зупинити ворога. У якості помічників командира призначив капітана Макарова та політрука Ф.І.Лужина.
                Зібравши танки, самохідки, бронебійників та піхотинців, що були поблизу, комбат Мостовий організував оборону і протягом двох діб відбивав люті атаки великих сил піхоти та танків ворога. Хмари куряви та диму застилали зону бойових дій. Атака йшла за атакою. Броньовані потвори ворога повзли на наші рубежі, але відважні воїни стояли на смерть. Йшов тяжкий, кровопролитний бій. За ревом танкових двигунів та гарматними залпами не було чути стогону поранених солдатів. Одних перев’язували і вони знову ставали у стрій. Інших виносили з поля бою і відправляли до польового шпиталю.
                Комбат Мостовий настільки уміло побудував оборону,  що ворогові не вдалося хоч трішки її потіснити. Для ворога вона стала нездоланною стіною. Витримавши скажений натиск ворожої живої сили та техніки, воїни Мостового перейшли у контратаку. Втративши десять „пантер” та понад чотири сотні солдатів лише убитими, ворог похитнувся і почав відступати, залишивши всі свої опорні пункти.
                Розвиваючи успіх, підрозділи Мостового просунулися на 10 кілометрів вперед. Переправа була утримана, вся зона повністю зачищена від противника і через Сейм суцільним потоком  пішли радянські війська та вантажі. До того часу підійшли основні сили і ворог почав відступати на захід, а відважний комбат зі своїми гвардійцями продовжував воювати та лікуватися прямо на передовій лінії фронту. Попереду у них були ще окупована Україна, Польща та Німеччина. І попереду на них чекала Перемога.
                А за проявлений героїзм під час боїв за переправу через р. Сейм та звільнення Бурині були представлені до нагород капітан Мостовий Петро Тимофійович з м. Калач, Міхін Мартин Степанович з м. Павлівськ, Машаров Георгій з селища Анна, Малашенко Ігнат Данилович з м. Лиски, Масалов Іван Антонович з селища Воробйовка, Маслов Ілля Олексійович з м. Борисоглібськ, Лютиков Василь Пилипович з Нижньодєвицького району, Бутов Іван Тимофійович з Кантемирівки – всі з Воронезької області Росії.
                Окрім того, за участь у боях за Буринщину були відзначені бійці Молют Пилип Васильович з Денгізького району Гур’євської області, Моїсеєв Станіслав Михайлович з м. Котовськ Одеської області, Міхеєв Іван Іванович з Кущевського району Краснодарського краю, Міхеєв Павло Миколайович з Сєнгілевського району Ульяновської області, Казаков Віктор Олександрович з м. Орєхове-Зуєве, Іванов Павло Павлович з м. Рибінськ Ярославської області, Мушашев Костянтин Костянтинович, Мисін Петро Микитович та Лужин Федір Іванович – всі троє з Ярославської області”.
                На жаль, як наголошує М.Матвєєв, після війни сліди воїнів, які визволяли Буринь, загубилися. Очевидно, буринчанам  було б варто поцікавитися хоча б долею відважного комбата П. Мостового, надіславши відповідні запити до Калачеєвського військомату та місцевого краєзнавчого музею, що у Воронезькій області Російської Федерації. Адже він, як і Герой Радянського Союзу танкіст М. Безруков з російського м. Нижній Новгород,  пролив кров за визволення нашого рідного міста від німецько-фашистських загарбників.
Будемо ж вдячні цим героям.
Вічна їм слава!


Олександр Капітоненко
краєзнавець, м. Суми
30/04/2009

Комментариев нет:

Отправить комментарий